Полин - сльозою омивається душа

Чи знаєш, ти світе,

Так сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужко

Моєму народу болить.

        Минув 31 рік. А чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: І тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто пізніше народився від покривдженої землі. Цей день не минув безслідно, він розплодив по світу багато трагедій; він буде завжди об'єднувати всіх  одним  спогадом, однією печаллю, однією надією.

         Уже давно відзвеніли Чорнобильські дзвони, а ми пам'ятаємо тих, хто пішов у вогонь, - вони увійшли у стогін і душу, болем зчорнену до дна:

           Рахунок буде 904. Всі поіменно у незабуття.

           І буде суд, який поверне віру,

           Та не поверне молоді життя.

           Хто квітень наш отак підступно зрадив, 

            Що стільки горя, аж рида весна?

            І хто тепер такій біді зарадить?!

            Щоб жив Дніпро і щоб жила Десна.

           

                В день Чорнобильської трагедії в дитячому відділі  районної бібліотеки проведено виховний захід- година пам'яті "Полин - сльозою омивається душа",на якій учні 8-Акл. гімназії та ЗШ№4  запалили свічу пам’яті та переглянули  відео – фільм про трагедію, яка сталася на ЧАЕС. 

Бібліотекар  Кравченко Т. нагадала хронологію найбільшої техногенної катастрофи.

 Учениця гімназії Лисенко О. розповіла,як і чому сталася трагедія 26 квітня 1986р.

 А учні  9-А кл.(кл. керівник Берсіменко Т.Г.) презентували книгу журналістки Г. Ковтун "Я писатиму тобі щодня"... Ця книга  про  героя-пожежника  лейтенанта  Володимира Правика.Учні зачитали з цієї книги уривки  та листи В.Правика до дружини.

Присутні переглянули  фото-виставку про ті події та вшанували пам'ять чорнобильців-ліквідаторів хвилиною мовчання.

            Вчитель гімназії, кл. керівник Федорова М.Ю. закликала всіх присутніх пам'ятати про трагічні наслідки катастрофи та відмітила, що на сьогоднішній день в нас немає жодної гарантії, що така трагедія не повториться. Але в першу чергу, люди повинні спочатку стежити за собою і за своїми вчинками. Нам, всім людям, потрібно охороняти нашу природу. Адже, вона така прекрасна, така мальовнича і така ніжна.

            Від атомної катастрофи здригнулись серця всіх землян, слово "зона" не перестає боліти у цих серцях вже більше 31 року і ще надовго залишиться в пам’яті людства. Бо біль не вщухає, тривога не полишає людей. Чорнобиль назавжди залишиться в наших душах чорною страшною безоднею...