вівторок, 14 березня 2017 р.

"Не зорі падають із неба.Зірки ідуть у небеса."

   Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.
       Не плачте, мамо, я іще живий,                                                                                                                    Хоча й лежу із кулею у грудях…
       А надімною, юним, молодим
       Схилилися в скорботі люди…
       Я не помру, ніколи не помру,
       Мені в віках залишене безсмертя,
       Хоча і вас тепер не обійму
       Та я живу у всенароднім серці…
                                          І.Дячук
    Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому. Гіркі події тих днів не могли залишити байдужими жителів Малої Виски : 20 лютого запросили до відкритого мікрофону,щоб віддати шану загиблим на Майдані. 


Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися впродовж останніх місяців, не залишили байдужими. Тяжкий шлях уже позаду, але емоції й спогади завжди житимуть у наших серцях. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України.

Немає коментарів:

Дописати коментар